Свято-Миколаївська церква, село Войтове

Свято-Миколаївська церква — православна церква у селі Войтове Згурівського району Київської області, духовний осередок села. Має статус пам’ятки архітектури місцевого значення (охоронний номер 70-Кв). Яскравий зразок класицизму на Київщині. Церква хрещата у плані, однокупольна, увінчана главкою. Фасади храму з усіх боків практично однакові. Збудована у стилі класицизму, має елементи *ампіру. Крила планувального хреста закінчуються класичними *фронтонами з напівциркульними вікнами. Квадратний об’єм средохрестя переходить у восьмигранний верхній ярус, на якому тримається барабан купола.

Церква майже позбавлена зовнішнього декору. Лише карнизи простого малюнка і неглибокі ніші трохи урізноманітнюють площини стін. Фронтон над головним входом прикрашений сучасною мозаїкою із зображенням Св. Миколая. Церкву було збудовано 1790 року коштом графа Іллі Безбородька. 1832 року храм було дещо перебудовано, тому він набув деяких рис ампіру. На охоронній дошці, що знаходиться на стіні храму, зазначено, що храм споруджено у середині ХІХ століття. Ймовірно, мається на увазі перебудова церкви. *Стиль ампір (фр. empire — буквально “імперія”, “імперський”; також відомий як Наполеонівський стиль або Імперський стиль) у архітектурі храмів характеризується грандіозністю та монументальністю форм, які були популярними під час правління Наполеона Бонапарта в першій половині XIX століття. Основні риси цього стилю включають великі портики, куполи та купольчасті стріхи, використання мармуру та інших дорогих матеріалів, барельєфи з історичними сценами та великі скульптурні композиції. Фасади часто мають колони з дорікськими, іонічними або коринфськими капітелями.

Стиль ампір відображає прагнення до пишного та монументального відображення влади та імперського престижу. Це був період розквіту імперської влади у Франції, коли стиль відображав новий дух та нові ідеали, пов’язані з відродженням імперського Риму. *Фронто́н, начілок (фр. fronton, від лат. frons, род. відм. frontis — “лоб, чоло”) — передня сторона, чоло — зазвичай трикутне завершення фасаду будівлі, портика, колонади, що з боків обмежене двома схилами даху й карнизом при основі. Внутрішнє поле цієї частини називається полем фронтону або тимпаном.